Публікації

ЛЮБОВНА ЗАЛЕЖНІСТЬ У СІМЕЙНИХ СТОСУНКАХ.

Любовна залежністьЛюбовна залежність – це сильна пристрасна залежність від іншої  людини. Любовна залежність не є видом любові. Вона є одним з видів співзалежності, таким як залежність від наркотиків, алкоголю, віртуальних ворожінь,  або ігрових автоматів.

Незважаючи на це, багато людей приймають залежність за любов. І вони щиро вважають, що біль – це властивість любові, хоча насправді – це властивість залежності. Залежність присутня  в тій чи іншій мірі в кожних стосунках. Деякі психологи вважають, що залежність поширена навіть більше, ніж справжня любов.

Залежність у стосунках  – це постійна концентрація думок на «коханій» людин.і  Стосунки із залежністю значною мірою впливають на емоційний, фізичний стан людини, її працездатність і відносини з іншими людьми. Тобто все життя залежної людини визначається цими відносинами. І впливають ці відносини на життя далеко не кращим чином. Вони роблять людину швидше нещасливою, ніж щасливою. Чому ж так відбувається з певною людиною, причому історія повторюється в кожних нових відносинах? Так відбувається тому, що ця людина на даному етапі свого життя – залежна.

Основна суть залежних стосунків  в тому, що залежна людина відчуває себе неповноцінною, нереалізованою, неуспішною невпевненою у собі, у своїх здібностях  і їй необхідно заповнити себе Іншою людиною. Вона чи Він  готові  терпіти будь-яке ставлення до себе, щоб не бути відкинутим, аби тільки не залишитися на самоті. Кохання у залежних стосунках є способом компенсувати власну недостатність, а чоловік  чи жінка  є об’єктом, який покликаний доповнити цю недостатність до цілісного “Я”. «Я не відчуваю, що живу, коли не перебуваю в любовному зв’язку з ним (з нею)». «Я не відчуваю себе повноцінною особистістю без нього (неї)». Так кажуть залежні. Але цей спосіб ніколи не досягає мети, бо не може досягти її в принципі. Стосунки із залежністю відрізняються від здорових стосунків. Задача  співзалежної людини  заповнення себе за допомогою іншої людини Хоча задачу таку виконати неможливо, оскільки внутрішня цілісність, повноцінність може бути досягнута тільки в результаті розвитку внутрішньоособистісних ресурсів, в результаті розвитку особистого зв’язку з Богом. Постановка іншої людини на місце Бога і служіння йому до самозабуття не рятує від власної недостатності. Недарма в Біблії сказано: «Не сотвори собі кумира». Залежність – це відмова від себе і від Бога. У таких відносинах психологічна територія однієї людини поглинається психологічною територією іншої, що призводить до втрати сласної суверенності. Людина живе не своїм життям, а життям  партнера. При цьому простору для вільного розвитку особистості майже не залишається. Бог дає людині унікальні здібності, що відрізняють його від всіх інших.. Розвивати в  собі і правильно використовувати ці здібності – таланти – обов’язок людини перед Богом, собою і близькими.

Залежні часто кажуть: «я живу тільки для нього», «я все робила для нього». При цьому вони не розуміють, що іншому не потрібна така жертва, вона не задовольняє його духовні потреби, оскільки це викликано не любов’ю, а бажанням бути коханою (коханим).  В залежних відносинах немає реальної близькості подружжя, відсутня довіра. При цьому відносини можуть бути дуже емоційно насичені, що може прийматися за любов: «Ревнує – значить любить». В залежних відносинах люди використовують один одного для задоволення своїх неусвідомлених потреб. Але ці потреби так і залишаються незадоволеними.

Як правило, залежні відносини розвиваються за кількома сценаріями.

1. Відмова від власного суверенітету і “розчинення” своєї психологічної території в території партнера. Людина повністю живе інтересами партнера – «я існую для того, щоб виконувати його (її) бажання». Партнеру також повністю передається відповідальність за своє життя. Разом з нею людина відмовляється від своїх бажань, цілей, прагнень.

2. Поглинання психологічної території партнера, позбавлення його суверенітету. Він керує партнером і контролює його так, як це роблять по відношенню до дитини. В основі лежать «благі» спонукання – «він (вона) без мене не впорається, він (вона) без мене не виживе, я знаю, як треба, я живу для нього (неї)». Відповідальність за життя партнера  повністю приймається на себе.

3. Абсолютне володіння і руйнування психологічної території об’єкта любові. Повна влада над партнером як над річчю дозволяє відчути себе сильним і значущим. Відповідальність за життя партнера декларується, але не здійснюється – партнер тільки використовується. На ньому перевіряється власна здатність панувати, контролювати, управляти не тільки вчинками, а й почуттями.

4. Відображення в партнері. Вибирається такий партнер, який буде весь час показувати, що я – незвичайна людина. Він повинен захоплюватися мною, висловлювати мені свою любов, прагнути задовольняти всі мої бажання. Він повинен доводити щодня.  що я краща за інших і гідна любові. Якщо партнер перестав служити «дзеркалом» – шукається інший партнер.

У всіх цих моделях немає місця істинної близькості, відповідальності, любові.

Чим же відрізняються залежні відносини від любові?

Встановити глибокий емоційний зв’язок з іншою людиною можливо тільки знайшовши психологічну автономію.  Мотивацією вступу в такі відносини є любов. Глибоке відчуття партнера, співпраця, довірливість відрізняє такі відносини від співзалежних відносин.

Повага до своїх і чужих кордонів, до своїх і чужих інтересів  і потреб  –  це особливість таких відносин. Зріла любов говорить: «Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти тобі оптимально реалізувати свої здібності, навіть якщо це означає, що іноді тобі доведеться бути далеко від мене і робити щось без мене». У зрілих, здорових  стосунках завжди залишається великий простір для задоволення своїх власних потреб, для досягнення власних цілей і індивідуального зростання особистості. У таких відносинах завжди залишається місце для розвиитку і простору та внутрішньої свободи кожного. . Справжня любов – це не егоїстична любов, вона поважає і захоплюється партнером, а не використовує його для задоволення своїх потреб. В залежних відносинах партнер сприймається як власність.

Справжнє кохання приносить відчуття задоволення і відчуття гармонії життя. У ній мало тривоги і ворожості. В залежних відносинах немає відчуття задоволеності і гармонії, багато невдоволення, пригніченості, гніву, багато претензій один до одного.

По-справжньому люблячі люди  незалежні один від одного, автономні,  не ревниві, але в той же час прагнуть допомогти іншій людині в самореалізації, пишаються його перемогами, великодушні і дбайливі. Зріла любов говорить: «Я можу прожити без тебе, але я люблю тебе і тому хочу бути поруч». Люди залежні злиті один з одним, у кожного з них немає окремої психологічної території. Вони ревниві, вони власники, прожити один без одного вони не можуть – їх зв’язок, як примус. Особливо небезпечною є залежність  чи співзалежність для жінок, оскільки нерідко ця співзалежність є першим кроком до того, що є ризик бути жертвою насильства. Я, психолог Оксана Крутоголова нерідко у своїй практиці і роботі з жінками, які страждали від домашнього насильства прослідковувала таку тенденцію . Тому залежні стосунки і співзалежна поведінка-це не лише не здорово для сімейних стосунків, це ще досить небезпечно. ;-(

Здатність, та прагнення  віддавати, не вимагаючи нічого натомість, – це вираження сили і достатку. Віддаючи, зріла людина отримує задоволення, і це само по собі є компенсацією його емоційних, фізичних і матеріальних затрат. Людина, схильна створювати залежні відносини, орієнтована більше  на любов-угоду, любов-експлуатацію. Він/Вона не може давати, не просячи нічого натомість, а віддавши, почувається використаним, спустошеним, ошуканим. Зрілий партнер  знає свого  партнера і реалістично оцінює його якості. Але при цьому цінує його таким, яким він є, і допомагає йому особистісно рости  і розкриватися, допомагає заради нього самого, а не заради того, щоб він йому служив. У залежного партнера  немає реалістичного уявлення про партнера. Він не може прийняти партнера таким, який він є,  він прагне його виховати і переробити під себе. Зрілий партнер  поважає свого партнера, його психологічну територію, його психологічні кордони. Любов народжується на волі і не може існувати в неволі. При посяганні на свободу вона починає зникати. В залежних відносинах психологічні кордони порушуються, поваги до партнера і його психологічної території немає. Паростки любові, якщо вони були, в’януть.

Особиста відповідальність – невід’ємна складова зрілої любові. В залежних відносинах, або своя відповідальність передається партнеру, або присутня гіпервідповідальність(тобто надмірна відповідальність)

Здорові стосунки дають можливість по-справжньому зрозуміти іншого і прийняти його таким, яким він є, з усіма сильними і слабкими сторонами. У таких стосунках людина хоче мати партнера, якому зможе довіряти і довіритися, поділившись своїми думками і почуттями, а також потребами та вподобаннями. Кожна  людина прагне до таких взаємин, при яких обидва партнери мають можливість повного розкриття своєї індивідуальності і живуть в любові один з одним. Здорові взаємини дозволяють партнеру відноситься до особистісного зростання і розвитку іншої людини так само серйозно, як і до своїх власних. Він чи Вона  готові  і здатні  погоджуватися з іншим, і бути йому їй опорою. У здорових стосунках партнери  готові нести відповідальність за долю іншого.

З усього вищесказаного випливає, що  справжня любов, зрілі, гармонійні сівмейні стосунки   – це стосунки  зрілих, психологічно дорослих і незалежних людей. Кожна людина, якою  б  не було його дитинство, працюючи над собою, може подолати свою схильність до залежності і навчитися любити по-справжньому.

Якщо ви відчуваєте, що у Вас накопилились образи, виникли непорозуміння, наступили розчарування, приходьте до нас за ДОПОМОГОЮ ПСИХОЛОГА.

З найкращими побажаннями розуміння і сімейного затишку

ОКСАНА КРУТОГОЛОВА – ПСИХОЛОГ ЦЕНТРУ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ “ЩАСЛИВА СІМ”Я” В М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Enter Captcha Here : *

Reload Image