НАСИЛЬСТВО В СІМ”Ї.

Нас з дитинства вчать, що сім’я – головна опора людини. Це місце, де ми відчуваємо підтримку і любов, де нас оточують близькі люди, де нас приймають такими які ми є. У сім’ї ми знаходимо розуміння і захист, коли здається, що весь зовнішній світ налаштований проти нас.

Настає момент коли розумієш, що більше немає сил повертатися додому. Постійне приниження і побої. Вже здають нерви … Він каже, що якщо скажеш комусь чи підеш від мене буде ще гірше. З цим потрібно щось робити. Так тривати більше не може … Мова йтиме про насильство вцілому, про те які наслідки такого жахіття і який вплив воно має на розвиток дітей і життєдіяльність сім”ї вцілому.

З 25 листопада по 10 грудня в Україні, проходить акція «16 днів проти насильства». Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Для початку, давайте розберемося що таке насильство в сім’ї

Які є види насильства:

Деякі особи, що постраджали від насильства  в сім’ї звертаються до юристів, навіть не дивлячись на  значні витрати.

Але існують і інші органи, які будуть боротися з насильством у сім’ї, а саме:

1. Спеціально уповноважений орган внутрішніх справ з питань запобігання насильству в сім’ї.

2. Певний підрозділ органів внутрішніх справ України.

3. Орган опіки та піклування.

4. Спеціалізовані установи щодо запобігання насильства в сім’ї.

Для того, що б вам допомогли з вирішенням такої проблеми, потрібно подати заяву про допомогу жертві насильства в сім’ї. У випадку, якщо таку заяву подає не жертва, то вона повинна бути згідна на те, що будуть вжиті необхідні заходи для попередження насильства і кари особи, яка його здійснює.

У випадку, якщо ситуація досить плачевна, то є можливість звернутися в кризовий центр. Це орган в певному регіоні, який займається питаннями попередження насильства в сім’ї. Такі заклади в Україні є практично у кожному обласному Центрі. В Івано-Франківській області є теж такий Центр. Хоча зволікати і чекати не потрібно краще одразу звернутися крім юристів ще і до психологів.

Відповідно до законодавства України, членам сім’ї, по відношенню до яких здійснюється насильство в сім’ї, гарантується захист їх прав і законних інтересів.

Домашнє насильство – це не окремий випадок,

 а система поведінки. 

Прикро, що від цього часто  потерпають  діти!

Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою  та гарантом її гармонійного особистісного розвитку. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді  батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством ”. Отже, перш ніж карати дитину “за  щось ”, “для чогось ”,  зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.

Американський психолог Карен Прайєр у книзі “Не гарчіть на собаку” описує чотири негативні методи позбавлення від небажаної поведінки або, як вона їх називає, “злих чарівників”, та чотири методи позитивного підкріплення поведінки — “добрих чарівників”.

Розглянемо ці методи.

Злі чарівники

• Метод 1 “Вбити звіра”. Ізолювати дитину. Це дуже дієвий метод, тому що поведінка ізолюється разом з дитиною. Прикладом негативного застосування цього методу можуть бути погрози батьків: “Йди з очей, тобі немає місця у моєму серці”, “Погано поводитимешся — здам до дитячого садка ”. Зрозуміло, що при цьому дитина сприйматиме дошкільний закдлад як покарання за провину.

• Метод 2 “Покарання”. Його знають усі й застосовують найчастіше, хоча це ніколи не дає очікуваного результату, бо завжди воно  відбувається після скоєного вчинку й виховує в дитині покірливість чи страх, або агресію та непокору. Покарання не формує усвідомлення та розуміння неможливості поганої поведінки та не дає дитині розуміння, як же слід поводитися прийнятно й правильно.

• Метод 3 “Негативне підкріплення”. Це будь-які небажані для дитини дії дорослого, яким вона могла б запобігти, змінивши власну поведінку. Від покарання цей метод відрізняється тим, що діє в момент скоєння вчинку, а не після нього  і  може спонукати до зміни поведінки дитини у цей же момент.

• Метод 4 “Згасання”. Небажаній поведінці надається можливість зникнути самій по собі. Найчастіше його застосовують щодо таких небажаних проявів, як ниття, бурмотіння, нав’язливі прохання, погрози на адресу дорослого з боку дитини. Якщо ці прояви не дратують батьків, не викликають ніякої реакції, вони згасають.

Проте важливо розібратися, чому дитина так поводиться. Вона ж може капризувати від втоми, голоду, дискомфорту. Треба більше запитувати про відчуття і почуття у дитини.

“Виховати” по-справжньому вередливе дитя можуть батьки, які дуже довго витримуючи каверзування дитини, раптом зриваються, порушуючи всяку виховну стратегію: “Та бери, роби, що хочеш, тільки відстань від мене зі своїм скиглінням”  — і таким чином поступаються вони. Батьки або не розуміють, або забувають, що будь-яке випадкове підкріплення — чи то добре, чи погане — сприяє закріпленню подібної поведінки у майбутньому житті.

Добрі чарівники

• Метод 1 “Формування несумісної поведінки”. Залучення дитини до виконання дій, фізично несумісних з небажаною поведінкою. Цей метод корисний, коли йдеться про подолання негативних емоційних станів: тривоги, смутку, самотності. Активні фізичні дії — танці, співи, будь-які інтенсивні рухи — несумісні з почуттям жалю до себе. І навпаки — подолати гіперактивність допомагають заняття, які потребують посидючості (образотворча діяльність, настільні ігри, читання тощо).

• Метод 2 “Поведінка за сигналом”. Поведінка може бути недоречною не сама по собі, а в певному контексті, тоді, як за інших обставин ця ж поведінка може бути своєчасною та слушною. Наприклад в рольових іграх,  або у спорті поведінка дитини може відповідати певній ролі. Навіть зовсім маленькі діти спроможні зрозуміти це й не переносити ігрові форми у повсякденне життя.

• Метод 3 “Запобігання негативним проявам поведінки”. Цей метод дуже корисний у випадках, коли батьки хотіли б, щоб дитина позбулася певного типу поведінки. У цьому разі варто підтримувати будь-які позитивні наміри, дії та досягнення дитини, а не дорікати, лаяти та карати за помилки.

• Метод 4 “Зміна мотивації”. Усунення мотивації до небажаної поведінки — найефективніший метод. Наприклад, дитина зчинила скандал у магазині, мати намагається це припинити, застосовуючи силу. А причина “бунту” виявляється в тому, що дитина хоче їсти, і вигляд та запах великої кількості їжі є для неї надзвичайно сильними подразниками. Та й сама мама, втомлена і голодна після роботи, теж роздратована. Розв’язати проблему можна, погодувавши дитину, перш ніж вирушити за покупками, та й самій матері щось попоїсти.

Зниження уваги до дитини, обмеження спілкування з нею, або чогось іншого в чому  у  неї є потреба, що вона любить, відмова в улюбленій їжі, тобто намагання примусити дитину зазнавати дискомфорту з єдиною метою — зробити покарання дієвішим — це аж ніяк не найкращі помічники.  На превеликий жаль, маємо констатувати: з “добрими чарівниками”, багато хто з батьків не знайомий. Сумно те, що, навіть і здогадуючись про їх існування, дорослі не вважають за потрібне звертатися до них. А чи варто мудрувати? Існує ж старий, дідівський метод “навчання” — фізичне покарання. Це ж простіше, ніж терпляче, докладаючи зусиль, виправляти поведінку дитини, часто спровоковану батьківськими ж помилками. Життя — це постійний вибір, як вчинити: гуманно, по-людськи, чи агресивно, по-звірячому. Саме від батьків залежить, яке підґрунтя цього вибору буде закладено, щоб дитина, а потім доросла людина робила його самостійно все своє подальше життя. Тому потоваришуймо з добрими чарівниками заради благополуччя дітей і заради позитивного мікроклімату в сім”ї.

 Домашнє насильство відбувається циклічно!

Пам’ятайте, про це.

Домашнє насильство  має тенденцію до зростання: стає більш грубим, масивним, тобто охоплює більше аспектів життя, тяжіє до тотальності, а образлива поведінка, скоріше, закріплюється, ніж руйнується.

Якщо Ви внаслідок певних обставин стали жертвою домашнього насильства – це не означає, що така Ваша доля, і у Вас немає виходу з цього становища.

Вихід є!

Поряд завжди є люди, які готові Вам допомогти!

Ми також активно надаємо допомогу особам, що постраждали внаслідок насильства в сім»ї, тому готові надати підтримку, розуміння  ПСИХОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ ТА ДОПОМОГУ усім хто її потребує вже сьогодні

ЦЕНТР ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ “ЩАСЛИВА СІМ”Я”.