“Шлях до успіху”

У нинішній час в Україні є невтішною ситуація із кількістю розлучень. Постає справедливе питання – чому? Почути відповідь була б рада велика кількість людей: і ті, хто пройшли через розлучення, і ті, хто тільки планують поринути у сімейне життя. Та, на превеликий жаль, чіткої відповіді дати майже неможливо, тому що є багато факторів і чинників, які мають вплив на стосунки у сім’ях. Натомість краще спробувати розглянути інші питання: як люди бачать подружнє життя; що є спонуканням до одруження; на які компроміси готовий піти кожен з пари заради людини, яка стане другою половинкою у тому цілому, що називається “сім’я”?  Отже, зважаючи на опитування, що проводилося у складі експерименту, багато хто з молодих людей навіть не мають чіткого розуміння, для чого вони одружуються. Були досить абсурдні відповіді, такі як “отримати багато подарунків на весілля” та “жити окремо від батьків у власному будинку”… І саме це лякає. Бо часто через такі інфантильні погляди люди роблять кроки, які ведуть в нікуди. В такий спосіб не враховується той фактор, що поруч з’являється “ІНШИЙ”. А це інші погляди, інші вподобання, інші інтереси… І зовсім забувається те, що для комфортного співіснування необхідно мати хоча б деяке уявлення про здорові стосунки, та те, що іноді необхідно йти на певні компроміси або домовлятися про плани та пріоритети у певних ситуаціях.

Шкода, але дуже рідко у сім’ях (а ще рідше у навчальних закладах) пояснюють хоча б елементарні поняття сімейного партнерства. Адже, найбільш зрілими та перспективними є саме партнерські стосунки у родині. Отже, партнерські стосунки у родині – що це? Термін, який, на перший погляд, був би більш доцільним у сфері бізнесу, такий, що не несе у собі емоційної складової. Та це хибне враження.  У психології є таке поняття – “формула партнерства”. Його започаткувала О. Д. Проскурякова, та частково воно складається з елементів “зрілої любові” Е. Фромма. Розглянемо, що ж є необхідними складовими даної “формули”:

1. Повага – визнання цінності партнера та його думки.
2. Інтерес до партнерства.
3. Наявність спільної мети.
4. Діалог як форма контакту, який містить у собі:

а).  розуміння і дотримання власних прав та прав партнера;

б).  розподіл відповідальності – прийняття на себе відповідальності за свої дії у відношенні до себе та партнера та передача відповідальності партнеру за нього та його дії.

Досить складно за сухими визначеннями зрозуміти, як це виглядає у житті, а тому зупинимось на кожній складовій більш детально.

   Повага – це визнання цінності та значущості кожного з членів сімейної взаємодії (“ти цінний та важливий”, “твоя думка має значення”) . Саме повага стоїть у основі партнерських стосунків – не рольових, не маніпулятивних, не формальних, а саме партнерських. За відсутності поваги неможливе й першочергове ціннісне ставлення до кожного з членів сім’ї. А будь-який вид дискримінації нівелює рівну цінність партнерів. Найбільш незахищеними в цьому відношенні і понині залишаються жінки та діти. У такий спосіб члени родини розділяються на “важливих” та “та неважливих”; на тих, чиї інтереси враховуються, а чиї – ні. Саме цей чинник призводить до появи авторитарного стилю взаємодії у сімейному колі. Часто за цим явищем ховається страх втратити авторитет та досвід у ролі суб’єкта дискримінації.  Виявити та вирішити проблему подібного “перекосу” можливо, звернувшись до спеціаліста у галузі сімейної психології та психотерапії.

   Інтерес до партнера – це те, що дає можливість дізнатися про вподобання, цінності, потреби, особливості партнера. Дізнавшись про якнайбільший спектр інтересів одне одного та щиро зацікавившись, людина набуває здатності будувати більш гармонійні та різнобарвні стосунки у парі.  За втратою інтересу в сім’ї часто прихована образа чи систематичне незадоволення власних потреб, зміна життєвих цінностей  чи відсутність нових вражень від стосунків. Відновити цікавість можливо за наявності бажання та певних рухів у напрямку осмислення того, чим партнер може бути цікавим, які з його рис подобаються. Це схоже на повторне перечитування книги через певний час – міняється сприйняття через збагачення життєвого досвіду та зміну емоційного фону.

Спільна мета – це простір, в контексті якого відбувається взаємодія. Саме те, заради чого і розпочинається спільне існування.  Умовно назвемо цей простір “предмет”.  Це необов’язково може бути щось одне і конкретне – головне, щоб зусилля для руху були направлені в одному напрямку. І чим більше “точок перетину” у баченні одного предмета між членами родини, тим більша ймовірність у конструктивному та цивілізованому вирішенні питань стосовно цього предмета, внаслідок чого відбувається ще більше зближення між партнерами.

Отже, маємо висновок, що без спільної мети пара стає просто “сусідами”, що займають спільну житлову площу, але кожен перебуває у своєму “окремому космосі”. Та гірше, якщо кожен має власну думку стосовно вирішення спільних питань та не готовий до діалогу з Іншим – такі дії ведуть до неминучих конфліктів та хронічної конфронтації.  Задля запобігання подібним ситуаціям необхідно чітко розуміти власні потреби та побажання, не намагаючись маскувати реальні потреби за вигаданими, тими, що виставляють людину у кращому світлі. З другого боку, приймати та розуміти потреби партнера, чітко визнаючи, що він має на них право. І найголовніше, це задоволення потреб у такий спосіб, який буде найбільш оптимальним та найменш “травматичним” для всіх учасників взаємодії.  З вищесказаного вимальовується остання та найбільш важлива частина “формули партнерства”:

Контакт та діалог – це спосіб, у який кожен з партнерів може пояснити та почути свою позицію та позицію Іншого. За відсутності контакту неможливе розуміння цілей та потреб одне одного. За відсутності діалогу люди починають використовувати різні методи пасивного чи активного впливу, такі як мовчання, ігнорування, демонстрація невдоволення, натяки, накази, використання третіх осіб, тощо…  Причин для неможливості будувати конструктивний діалог досить багато. Серед таких можуть бути набуті у дитинстві страхи, образи, стереотипи та багато інших. Не дивлячись на видиму простоту та не першу необхідність, саме відсутність діалогу найчастіше викликає проблеми у побудові стосунків.

А що ж означає “дотримання власних прав та прав партнера” у даному випадку? По-перше потрібно визначити, що таке “Право”. Отже, це є можливість, яку людина може використовувати,  або не використовувати на власний розсуд, у час та за обставин, які людина сама обирає собі як важливі (наприклад, право казати “НІ” зовсім не означає постійної відмови, але у певний час стане на захисті інтересів).

Невміння заявляти про свої права та невизнання наявності прав у партнера викликають багато конфліктів та непорозумінь. Причини можуть бути досить різними та добре виявляються у системній психотерапії по темі “Право”. Головним напрямком стає усвідомлення наявності та необхідності реалізації права кожного з партнерів. Шлях до вирішення конфлікту інтересів найбільш детально представлений у роботі із дискримінацією за будь-якою ознакою та сімейним насильством.

Що ж до відповідальності, то це найбільш складна частина у партнерських стосунках. Чому саме це? Бо мало кого привчають із самого раннього дитинства до відповідальності за свої дії та їх наслідки. Часто навіть дорослі не усвідомлюють причинно-наслідкових зв’язків між певними вчинками та ситуаціями, які ними спровоковані. Починаючи від нехтування своїм здоров’ям та закінчуючи агресивним відношенням до оточуючих.

Буває також перекіс у сторону гіпервідповідальності, коли людина відповідає за себе та всіх, з ким певним чином взаємодіє. Така поведінка може стати певною проблемою як для самого “відповідача”, так і для тих, кого він опікає, заважаючи їм йти власно обраним шляхом.

Як повна безвідповідальність, так і надвідповідальність здатні принести у стосунки багато дискомфорту, або ж і посприяти їх завершенню.

І яких же висновків можна зробити з вищенаведеного? По-перше, це те, що партнерські стосунки у парі є найбільш комфортними для сумісного життя та розвитку сім’ї. Та по-друге, що варто докласти певних зусиль для того, щоб попрацювати над стосунками та додати у них гармонії та розуміння. А якщо ж ситуація зовсім вийшла з під контролю, але є велике бажання змінити все на краще, то стане дуже доцільним звернення до спеціаліста у галузі сімейної терапії.

Автор : Анна Франчук.