Публікації

Три речі, які не можна робити за дітей.

виховання

Всі батьки бажають бачити своїх дітей розумними та успішними. Вони готові їм допомагати і надихати по життю. При цьому багато хто замість «м’якого підштовхування»,  чи «надихання» починає сильно тиснути і змушувати. І батьки можуть не усвідомити того моменту, коли  роблять ті речі, які повинна робити робити його дитина самостійно.

Практично всі люди в цьому випадку починають робити помилки. Адже мало хто з батьків залишиться байдужим, коли його дитя мучиться зі своїми шнурками, або над черговим твором. Тут починає спрацьовувати материнський чи батьківський інстинкт.

Природно, що наміри допомогти хороші, але в підсумку можна отримати дуже поганий результат. Батьків такого типу прийнято називати «батько-вертоліт». Такий термін з’явився в 1990 році в посібнику «arenting with Love and Logic: Teaching Children Responsibility».

На даний момент цей вислів дуже поширене в англійській педагогічній літературі. Ті люди, які стежать буквально за кожним кроком дитини, і встигають прибрати всі перешкоди на його шляху, називаються вертолітами. Найчастіше, таким чином описують тих людей, які опікуються над дітьми навіть тоді, коли вони стали самостійними людьми.

Ось три речі, які не можна робити замість своїх дітей.

1. Не робіть за нього домашні завдання.

Різні фрази, типу: «У мене не виходить вирішити задачу!» Можуть вивести з себе навіть стійких людей. Найчастіше, здається, що простіше буде зробити замість нього всі завдання самому, ніж тривало пояснювати. Але не варто цього робити.

Необхідно вислухати і зрозуміти, чи дійсно у дитини не виходить виконати завдання. У тому випадку, якщо він попросту заплутався і бажає довести справу до кінця, то тоді необхідно допомагати. Бажано розібрати разом подібну задачу, але теперішню залишити на самостійне виконання.

В той момент, коли стане зрозуміло, що дитина розібралася, варто його відправити за свій стіл і дати можливість самостійно вирішити задачу. Не слід сидіти поруч і контролювати кожен рух, в іншому випадку він буде весь час просити про допомогу. Після того, як робота буде виконана, її необхідно перевірити. Якщо є помилки, то необхідно змусити заново переробити роботу. Якщо виконано правильно, обов»язково похвалити, підкріпити дитячу віру і впевненість.

Корисно показувати приклади вирішених завдань і наводити дитину на потрібну думку. Але не можна замість нього робити роботу. Коли дитина самостійно вирішує завдання, робить реферати і твори, то у нього піднімається самооцінка, і вона стане більш впевненою  у собі. Наступного разу дитина  може охоче братися за виконання різних завдань. З’явиться почуття особистого досягнення і перемоги. Адже він чи вона буде знати, що це завдання зароблено  самостійно.

2. Не відповідайте за свою дитину. 

Найчастіше діти бажають, щоб за них говорили батьки. Це може бути прохання до іншої дитини,  або прохання до офіціанта в пі церії.Завжди необхідно надихати його на самостійний розмову. Для батьків озвучити думку, або прохання дитини не становить великої праці, проте в цьому випадку у нього ніколи не з’явиться впевненость у собі.

Але бувають випадки, коли батьки змушені говорити замість дитини. Приміром, якщо у нього виник в школі з кимось конфлікт. У цій ситуації зрозуміло, що він не може самостійно вирішити свою проблему. Тут потрібно участь батьків. При цьому потрібно зрозуміти, яка склалася ситуація і якщо в ній нічого небезпечного немає, то вирішення проблеми потрібно залишити за дитиною. Можна дати слушні поради з приводу вирішення проблеми. При цьому не варто повністю брати під контроль розвиток подій.

Користуватися цим правилом необхідно у всіх ситуаціях. Коли дитині задають якесь питання, то у батьків інстинктивно з’являється бажання відповісти замість нього. Цього робити не варто і через деякий час можна буде помітити, що дитина почувається більш впевненіше в собі. Вдосконалюватися можна тільки з практикою.

3. Не вибирайте з ким йому дружити. 

Ця проблема досить складна. Для кожного батька природно вибирати своїм дітям друзів. І часто вони вважають, що знають, яка компанія підійде їх синові. Але це одне з головних трьох правил, які повинен знати кожен з батьків. Дуже часто всі знайомства для дитини влаштовують їхні батьки. Для цього можна організувати спільні ігри з іншими хлопцями, дівчатами. Але це діє, коли діти ще маленькі.

При цьому, коли діти стають старші, вони починають самостійно вибирати собі коло спілкування. Це той випадок, коли батькам просто необхідно плисти за течією. Якщо батьки дружать з кимось, то це не значить, що їх діти теж повинні між собою дружити.

Тому необхідно засвоїти, що не можна змушувати дитину дружити з тими чи іншими особистостями. В іншому випадку він перестане з ними взагалі спілкуватися. При цьому немає нічого поганого, щоб знайомити дітей з іншими людьми, просто не слід змушувати їх між собою дружити.

В цей же час слід переконуватися, щоб дитина не потрапила в погану компанію. Іншими словами, можна сказати, що мало кому з батьків сподобається, коли їх чадо почне лаятися, брехати і мати шкідливі звички. Тому потрібно бути завжди в курсі, з ким веде спілкування дитина. Ось такі прості речі, щоб процес виховання приносив задоволення, розвиток і хороший досвід. Любіть своїх дітей, вьни потребують вашої любові і поваги.Якщо, ви відчуваєте, що стосунки з дітьми напружені, зникає довіра, з»являються конфлікти, немає порозуміння. Тоді звертайтеся до психологів Центру психологічних послуг «Щаслива сім»я». у  Івано – Франківську  Ми допоможемо Вам конструктивно вирішити проблему чи конфлікт,  налагодити стосунки з дітьми і встановити такий сімейний мікроклімат, який сприятиме всесторонньому розвитку вашої дитини.

У дитини своє особливе вміння бачити, думати і відчувати; немає нічого дурнішого, ніж намагатися підмінити у них це вміння нашим. (Жан-Жак Руссо), нам слід пам»ятати про це…

ЦПП”Щаслива сім”я”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Enter Captcha Here : *

Reload Image