Переселенці та біженці
Що стосується біженців і їх дітей – категорії, яка також може постраждати від посттравматичного синдрому, то тут потрібен індивідуальний підхід. Якщо говорити про дітей, то необхідна робота психолога, особливо в ігровій терапії та арт-терапії. Тут не можна дати конкретних порад, занадто все індивідуально – і рівень переживання, і ступінь травмованості від стресу. Дитина завжди дуже гостро реагує на будь–які зміни навколишнього середовища. Тим більше, коли це пов’язано з непідготовленим, терміновим переїздом та ще й в іншу країну, де чужим є все: мова, традиції, звичаї, люди. Психологічні проблеми підсилюються ще й побутовими негараздами: відсутність домівки, коштів, сезонного одягу. В таких обставинах травмується психіка, формується комплекс меншовартості, можуть виникати неврози. Тому дитині потрібно допомогти сформувати безпечне для себе середовище. Що дорослі можуть зробити?
1. Дитині потрібно приділяти більше уваги, цікавитись її справами. Вона повинна відчувати, що, не зважаючи на переїзд в іншу країну, побутові та матеріальні труднощі, її люблять і про неї піклуються, що відношення до неї не змінилось.
2. Варто знайти спосіб, щоб дитина якомога швидше оволоділа мовою країни перебування, хоча б на побутовому рівні. І тільки після цього віддавати її до школи.
3. Потрібно допомогти молодій людині налагодити дружні стосунки з однолітками.
4. По можливості обрати школу, в якій керівництво та вчителі мають толерантне ставлення до біженців та вміють створити доброзичливу атмосферу в класі.
5. Можна попросити шкільного соціального педагога, класного керівника допомогти дитині освоїтись у незнайомому середовищі та налагодити стосунки з однолітками.
6. Якщо дитина багато пропустила, довгий час не відвідувала школу, перервала навчальний рік, то доцільно “пожертвувати” часом і пройти шкільну програму у цьому ж класі знову, тим більше ця порада актуальна, якщо наявна велика різниця в навчальних програмах.
7. Дорослим слід чітко розуміти межу між “піклуванням” та “опікою”. Занадто опікуючи дитину, особливо підліткового віку, та ще й на очах однолітків, дорослі створюють ще декілька перепон на шляху налагодження дружніх стосунків з іншими дітьми.
8. Хваліть дитину навіть за мізерні, з вашої точки зору, успіхи.
9. По можливості організуйте додаткові заняття, щоб дитина могла оволодіти шкільними дисциплінами мовою країни, де перебуває.
10. Намагайтесь забезпечити молодій людині реалізацію її творчих здібностей. Якщо дитина на Батьківщині відвідувала якісь секції, гуртки, то хай продовжує займатись.
11. Не соромтесь звертатись за порадами до психологів, які нададуть індивідуальні фахові консультації і розроблять рекомендації саме для вашої дитини.
П’ять проблем жителів Сходу України та шляхи їх вирішення
Від початку переміщення людей зі Сходу України до інших регіонів психологи України допомагали й продовжують допомагати їм адаптовуватися на нових місцях проживання. Працюючи з жителями східних регіонів, виокремлюють основні емоційні бар’єри, з якими стикаються люди та визначили альтернативні шляхи їх подолання.
№1.
Жителі Сходу перебувають у постійному стресі. Вони отримують інформацію від родичів, друзів, знайомих, які залишились в районі проведення АТО. Часто “домашні” їх заспокоюють: “Так, стріляють, але не у нас”. “Так, у школах немає світла, води і харчів, проте вони відчинились”. “Так, місто контролюють терористи, проте нас вони не чіпають”. Таким чином, у людей втрачається інстинкт самозбереження і вони готові навіть повертатись туди, де на них чекає смертельна загроза. Найстрашніше, що на цю небезпеку вони наражають власних дітей.
Порада
Переконати людей, які вирішили повертатись додому, просто неможливо. Потрібно максимально проінформувати їх про те, у яких районах відносно безпечно, а у які повертатись категорично не можна.
№2
Людей переслідує постійний страх і підвищена тривожність. Психологічні травми, отримані на сході України, накладаються на абсолютну невпевненість у своєму завтрашньому дні. Окрім того, вони мають постійний інформаційний дисонанс – із місцевих ЗМІ отримують одну інформацію, а від родичів та знайомих – зовсім іншу.
Порада:
Не сидіти склавши руки. Почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Ідеальний варіант – знайти роботу. Це допоможе вирішити і соціальні, і побутові проблеми. Якщо це не вдається – співпрацювати з патронажними службами. У питаннях працевлаштування (хоча б тимчасового) жителів східних регіонів зазвичай ідуть на зустріч. Зрозуміло, що не всі зможуть знайти роботу за спеціальністю чи з високою зарплатнею. Проте на сезонні роботи (особливо в селах) влаштуватися цілком реально, звісно, якщо проявляти бажання та ініціативу.
№3
У всіх мешканців Сходу України гіперболізоване відчуття справедливості. Будь-яку затримку соціальних виплат (навіть нетривалу і спричинену цілком об’єктивними причинами) вони сприймають не лише як порушення своїх прав, а як особисту образу. Реагують болісно. Часто після таких новин у людей зовсім опускаються руки.
Порада:
Працівникам соціальних служб можна порадити не конкретизувати дату виплати допомоги, якщо вони мають якісь сумніви стосовно цієї інформації. Або ж заздалегідь попереджати, що виплати затримаються на кілька днів.
№4
Конфронтація між місцевими жителями та тимчасово переміщеними особами, які проживають наразі у регіоні, часто виникає через те, що вони почуваються чужими в цій місцевості. А до усього незнайомого людина зазвичай ворожа.
Порада:
Необхідно селити людей компактно. Жителів з однієї місцевості – в одному будинку чи на одній вулиці. Вони швидко об’єднуються, а колективом легше облаштовувати побут та інтегруватися до місцевої громади.
№5
Часто спілкування з мешканцями східних регіонів переростає у вислуховування скарг на їхнє теперішнє життя, а також про те, як багато вони мали та втратили у зв’язку із ситуацією на Донбасі. Розмова, позбавлена конструктиву, заходить у “глухий кут”.
Порада:
Швидко повернути людей до звичного ритму життя та вирішити усі їхні проблеми ніхто не зможе. Проте можна допомогти в конкретних ситуаціях. Потрібно запитувати: «Яка допомога необхідна вам саме зараз? Як ми можемо допомогти покращити побут?» Найпростіший і найдієвіший спосіб – налагодити діалог: привезти кілька додаткових ковдр або електрочайників.